Небезпека в Інтернеті. Ігри в які грають наші діти!!! PDF Друк e-mail
Середа, 01 березня 2017, 21:19

У соцмережах виявлені небезпечні групи, в яких дітей доводять до самогубства: як розпізнати – повідомляє Департамент Кіберполіції Перегляди: 157071 3031 20 1 3052 Social button for Joomla У соцмережах з’явилися групи, в яких кваліфіковані психологи доводять дітей до самогубства. Відомо, що фанати таких спільнот називають себе китами, тому що тварини асоціюються у них зі свободою. Ці кити можуть літати, і цим, можливо, пояснюється те, що даний вид ссавців - один з небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям зводять рахунки з життям. Тому у всіх шанувальників «моря китів» і «тихих будинків» на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами. Нелюди, що організували цю систему, працюють наступним чином. Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео. Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі, та оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», - вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис, та робить останній крок. Відеозаписи, в подальшому, продаються в мережі Інтернет, або в Darknet. Також відомо, що для того, щоб вступити в такі групи, потрібно: 1) надати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці. 2) Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті. 3) Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи. 4) Всього надається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах - від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора). 5) Фінальне завдання – покінчити життя самогубством, та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online.

 У зв’язку з цим, батькам для того, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується приділяти більшу увагу психологічному стану дитини та: 1) Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень та, в разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду в формі кита. 2) Перевіряти акаунти дитини в соціальних мережах, та групи до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування в приватних чатах. 3) Звертати увагу на коло спілкування дитини. 4) Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями. 5) Обов’язково контролювати те, які фото й та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини. 6) Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини. 

Сьогодні Департаментом кіберполіції була виявлена одна з таких груп https://vk.com/blueskitea, до якої входить 209 користувачів з України. При цьому слід наголосити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соцмереж за зверненнями правоохоронних органів або їх користувачів. Тому, при виявленні таких груп самостійно, просимо негайно повідомляти до кіберполіції (https://www.cybercrime.gov.ua (цілодобово), телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні)) та до адміністрації соцмережі у якій було виявлено групу. Кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними та при можливості перевірити облікові записи ваших дітей.

Джерело: https://www.cybercrime.gov.ua/16-novosti/185-uvaga-batki-sujitsidalna-grupa#news

© Сайт Департаменту Кіберполіції України - https://www.cybercrime.gov.ua

 
УРОКИ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ. Урок перший. Безумовне прийняття. PDF Друк e-mail
Неділя, 29 серпня 2010, 13:00

Починаючи наші систематичні заняття, хочу познайомити вас з одним загальним принципом, без дотримання якого всі спроби налагодити стосунки з дитиною виявляються безуспішними. Він і буде для нас відправною точкою. Принцип цей - безумовне прийняття. Що він означає? Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, а просто так, просто за те, що вона є!

Нерідко можна чути від батьків таке звернення до сина чи доньці: «Якщо ти будеш гарним хлопчиком (дівчинкою), то я буду тебе любити». Або: «Не чекай від мене …., поки ти не перестанеш ... (лінуватися, битися, грубити), не почнеш ... (добре вчитися, допомагати по будинку, слухатися) ».

Прислухаємось: у цих фразах дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, що її люблять (або будуть любити), «тільки якщо ...». Умовне, оціночне ставлення до людини взагалі характерно для нашої культури. Таке ставлення сіється і в свідомість дітей. П'ятикласник питає: «А за що тоді любити дитину? За лінь, за невігластво, за неповагу до старших? Вибачте, але я це не розумію! Своїх дітей я буду любити, тільки якщо ...».

Причина широко побутує оціночного ставлення до дітей криється у твердій вірі, що нагороди і покарання - головні виховні засоби. Похвалити дитину - і він зміцниться в добрі, накажеш - і зло відступить. Але от біда: вони не завжди безвідмовні, ці способи. Є й інша закономірність: чим більше дитину лають, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини - це зовсім не дресура. Батьки існують не для того, щоб виробляти у дітей умовні рефлекси.

Психологами доведено, що потреба в любові, в приналежності, тобто потрібність іншому, одна з фундаментальних людських потреб. Її задоволення - необхідна умова нормального розвитку дитини. Ця потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива, що вона просто гарна. Такі повідомлення містяться в привітних поглядах, ласкавих дотики, прямих словах: «Як добре, що ти у нас народився», «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Я люблю, коли ти вдома», «Мені добре, коли ми разом ...».

Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатир рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день, кажучи, що чотири обійми абсолютно необхідні кожному просто для виживання, а для гарного самопочуття потрібно не менше восьми обіймів на день! І, між іншим, не тільки дитині, але і дорослому.

Звичайно, дитині подібні знаки безумовного прийняття особливо потрібні, як їжа зростаючому організму. Вони його живлять емоційно, допомагаючи психологічно розвиватися. Якщо ж він не отримує таких знаків, то з'являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці, а то і нервово психічні захворювання.

Мати однієї п'ятирічної дівчинки, виявивши у дочки симптоми неврозу, звернулася до лікаря. У розмові з'ясувалося, що одного разу дочка запитала: «Мамо, а яка найбільша неприємність була у вас з татом до мого народження?». «Чому ти так питаєш?» - здивувалася мати. «Та тому, що зараз найбільшою неприємністю у вас стала я», - відповіла дівчинка. Спробуємо уявити, скільки ж десятків, якщо не сотень разів чула ця дівчинка, перш ніж прийти до подібного висновку, що вона «не така», «погана», «всім набридає», «суще покарання» ... І все пережите втілилося в її неврозі.

Інша дівчинка розповідає «Я не вірю, що з матір'ю можуть бути дружні відносини, У мене самі нелюбимі дні - це субота і неділя. Мама в ці дні мене лає. Якщо б вона зі мною, замість того щоб кричати, говорила по-людськи, я б її краще зрозуміла ... Її теж можна зрозуміти, вона хоче зробити з мене добру людину, а отримує нещасного. Мені набридло так жити. Прошу у вас допомоги! Допоможіть мені !!!».

Образа, самотність, а часом і відчай звучать ів розповідях хлопців. Вони розповідають про те, що батьки з ними «не дружать», ніколи не кажуть «по-людськи», «тикають», «кричать», використовують тільки наказові дієслова: «зроби!», «Прибери!», «Принеси!», «помий!». Багато дітей вже не сподіваються на поліпшення обстановки будинку й шукають допомоги на стороні.

ЧАСТО БАТЬКИ запитують:

«Якщо я приймаю дитину безумовно, чи означає це, що я не повинна ніколи на неї  сердитися?»

Відповідаю. Ні, не означає. Приховувати і тим більше накопичувати свої негативні почуття ні в якому разі не можна. Їх потрібно виражати, але висловлювати особливим чином. І про це ми будемо багато говорити пізніше. А поки звертаю вашу увагу на наступні правила спілкування:

- можна висловлювати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому;

- можна засуджувати дії дитини, але, не її почуття, якими небажаними або «недозволеними» вони не були б.      Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття його.

- повірте, навіть якщо справа дійшла до таких крайнощів, крайнощів для обох сторін, ще не все втрачено:       батьки можуть повернути світ в сім'ю. Але для цього треба починати з себе. Чому з себе? Тому що у дорослих   більше знань, здатності контролювати себе, більше життєвого досвіду.

Звичайно, і батьки потребують допомоги. Я сподіваюся, що цю допомогу ви будете отримувати в ході всіх наших занять. А зараз давайте спробуємо зрозуміти, які причини заважають батькам безумовно приймати дитину і показувати їй це.

Мабуть, головна з них - це настрій на «виховання», про який вже йшлося вище. Ось типова репліка однієї мами: «Як же я буду його обіймати, якщо він ще не вивчив уроки? Спочатку дисципліна, а потім вже добрі відносини. Інакше я його зіпсую ».  І мама стає на шлях критичних зауважень, нагадувань, вимог. Кому з нас не відомо, що найімовірніше син відреагує всілякими відмовками, відтягування, а якщо приготування уроків - стара проблема, то й відкритим опором. Мама із, здавалося б, резонних «педагогічних міркувань» потрапляє в зачароване коло, коло взаємного невдоволення, наростаючої напруги, частих конфліктів.

Де ж помилка? Помилка була в самому початку: дисципліна не до, а після встановлення добрих відносин, і тільки на базі них. Що і як для цього робити, ми будемо обговорювати пізніше. А зараз згадаю про інші можливі причини емоційного неприйняття або навіть відштовхування дитини. Іноді батьки про них не підозрюють, іноді їх усвідомлюють, але намагаються заглушити свій внутрішній голос.

Причин таких багато. Наприклад, дитина з'явилася на світ, так би мовити, незапланованим. Батьки її не чекали, хотіли пожити «в своє задоволення», ось і тепер вона їм не дуже потрібна. Або вони мріяли про хлопчика, а народилася дівчинка. Часто трапляється, що дитина виявляється у відповіді за порушені подружні стосунки. Наприклад, він схожий на батька, з яким мати в розлученні, і деякі його жести або виразу обличчя викликають у неї глуху неприязнь.

Прихована причина може стояти і за посиленим «виховним» настроєм батьків. Нею може бути, наприклад, прагнення компенсувати свої життєві невдачі, нездійсненний мрії чи бажання довести всім домашнім свою крайню необхідність, незамінність, «тягар тягаря», який доводиться нести.

Мої ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ для вас:

Завдання перше. Подивіться, наскільки вам вдається приймати вашу дитину. Для цього протягом дня (а краще двох трьох днів) постарайтеся підрахувати, скільки разів ви звернулися до неї з емоційно позитивними висловлюваннями (радісним привітанням, схваленням, підтримкою) і скільки - з негативними (докором, зауваженням, критикою). Якщо кількість негативних звернень дорівнює або переважає число позитивних, то зі спілкуванням у вас не все гаразд.

Завдання друге. Закрийте на хвилину очі і уявіть собі, що ви зустрічаєте свого кращого друга (чи подругу). Як ви показуєте, що раді йому, що він вам дорогий і близький? А тепер уявіть, що це ваша власна дитина: ось вона приходить додому зі школи і ви показуєте, що раді її бачити. Уявили? Тепер вам легше буде зробити це насправді, до будь-яких інших слів і питань. Добре, якщо ви продовжите цю зустріч в тому ж дусі протягом ще декількох хвилин. Не бійтеся «зіпсувати» її протягом цих хвилин, це абсолютно немислимо.

Завдання третє. Обіймайте вашу дитину не менше чотирьох разів на день (звичайне ранкове вітання і поцілунок на ніч не рахуються). Примітка: Непогано той же робити і по відношенню до дорослих членів сім'ї.

Завдання четверте. Виконуючи два попередні завдання, зверніть увагу на реакції дитини, та й на свої власні  почуття теж.

Підготовлено за матеріалами видатного московського психолога науковця Гіппенрейтер Юлії Борисовни «Как научится общаться с ребенком